Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Майданчик.ua

П`ятниця, 29.03.2024
Головна » 2013 » Липень » 17 » 5 питань про газову біржу. "Газовий хаб" зменшить залежність від Росії, але чинна влада його не зробить
11:31
5 питань про газову біржу. "Газовий хаб" зменшить залежність від Росії, але чинна влада його не зробить

 Створення газового хабу на базі західноукраїнських сховищ пообіцяв міністр енергетики Едуард Ставицький. Міністр вже закликав європейські енергетичні компанії зберігати газ в Україні, назвавши принаймні одного потенційного претендента – німецьку RWE.

Питання перше. Що таке газовий хаб?

Газовий хаб – це точка перетину значної кількості газотранспортних маршрутів. Часто, але не обов’язково, хаб поєднано з сховищем або комплексом сховищ природного газу. Як правило, саме на базі хабів формуються майданчики з торгівлі природним газом – тобто газові біржі.

Обсяг газових потоків, який значною мірою пов’язаний з ліквідністю біржі має суттєве значення для користувачів торгівельного майданчику. Так, у США до 80% виробників природного газу реалізують ресурс за допомогою хабу/біржі. Тому ліквідність газових бірж дуже висока.

Обсяги біржової торгівлі газом у Європі наближаються до 40% від загального споживання. Іншу частину займають довгострокові контракти, частка яких невпинно зменшується. Низька ліквідність переважної більшості з 10 європейських газових хабів/бірж викликана поганим співвідношенням запропонованих до продажу та фізичних обсягів ресурсу. Висока ліквідність характерна лише для британського NBP (National Balancing Point), який забезпечує 2/3 біржових торгів газом у ЄС.

Питання друге. Для чого створювати в Україні газовий хаб та біржу та яка з цього користь споживачам і країні загалом?

Західноукраїнські газосховища по свої суті вже є газовим хабом, оскільки проектувалися та будувалися на перетині потужних магістральних трубопроводів, якими до останніх років постачалося до 75% російського газу до країн Євросоюзу. Нині обсяги транзиту поступово зменшуються, зважаючи на політику „Газпрому”.

Анонсоване міністром Едуардом Ставицьким зберігання газу європейськими компаніями дозволило би заробити непогані кошти „Укртрансгазу”, враховуючи, що середня ціна зберігання тисячі кубометрів газу у європейських сховищах складає $25 за сезон. За середніми розцінками зберігання 1 млрд. куб. м газу коштувало б $25 млн. Обсяги наших сховищ, на основі яких можна створити хаб? - 20 млрд. куб. м., тобто ми могли б заробляти пів мільярда доларів щороку. Непогана сума для країни з катастрофічним від’ємним торговим балансом.

При цьому зменшується залежність від Газпрому з яким у нас довгострокові контракти і наші споживачі могли б купувати на біржі дешевший газ, ніж ми зараз купуємо в Росії.

Застосування біржових котирувань в якості ринкових індикаторів ціни є однією з основних характеристик цивілізованого ринку газу. Практика показує, що для того щоб біржова ціна стала орієнтиром для контрактних цін, через електронні торги повинно проходити 5-10% видобутої продукції.

Найбільше від роботи біржі виграли б промислових споживачі, що наразі купують газ за „ринковими” цінами (від 4200 грн. за тис. куб. м з ПДВ та платою за транспортування) та приватні виробники українського газу та трейдери. Останні зазнають тиску збоку „Нафтогазу”, який, використовуючи контроль над газотранспортною системою та адміністративні важелі впливу, подекуди просто зриває чинні контракти з поставок палива.

Зокрема, так було у грудні 2012 року, коли приватних видобувників просто „виключили” з газового балансу країни для того, щоб „Нафтогаз” зміг реалізувати надлишки дорогого російського ресурсу.

19 червня 2013 року Кабмін ухвалив безпрецедентне розпорядження, згідно з яким недержавні видобувники з 1 липня до початку опалювального сезону зобов'язані закачувати 50% газу в ПСГ.

Текст документа досі не оприлюднений. Менеджмент приватних компаній в неофіційних бесідах скаржиться на самоуправство чиновників. Для приватників постанова - це втрата половини виручки, при тому, що рентні платежі сплачуються з розрахунку всього видобутого обсягу палива; зрив зобов'язань за довгостроковими контрактами на продаж газу і фінансування інвестпрограм; необхідність залучення додаткових кредитів.

Населення, яке сьогодні купує газ по регульованому тарифу, від роботи газової біржі „покращення” не відчує. Навпаки, поступова лібералізація газового ринку рано чи пізнопризведе до встановлення ринкових тарифів для побутових споживачів, простими словами, до збільшення цін на газ. І це теж добре для країни загалом, оскільки розвиватиме енергозберігаючі технолоогії і зніме додаткове навантаження з Бюджету.

Питання третє. Що потрібно зробити для повноцінної роботи газової біржі (хабу). Чи зможе чинна влада реалізувати цю ідею?

 Як вже зазначалося вище, газовий хаб в Україні, по суті, вже існує. Але для повноцінної роботи газової біржі потрібна виконання значної кількості умов. Здатність уряду позначаємо «+», нездатність «-».

1. Встановлення ринково обґрунтованих тарифів для всіх категорій споживачів або, принаймні, розробка реальної урядової програми підвищення тарифів для населення і підприємств теплової енергетики. Скоріше за все уряд на це не піде. «-»

2. Перегляд системи та принципів визначення тарифів на транспортування газу (перехід до системи тарифів „вхід-вихід”, що передбачає визначення точок входу (видобувні промисли, імпорт, зберігання) і виходу (експорт, споживання, зберігання) з газотранспортної системи. Для кожної такої точки встановлюється вартість входу (виходу) в систему. Передбачається, що всередині ГТС газ з кожної точки входу може бути транспортований до кожної точки виходу). Теоретично можливо, але це призведе до більшої прозорості роботи системи, чого в нас не люблять. Ймовірність 50/50

3. Забезпечення вільного доступу до газотранспортних мереж та створення незалежного системного оператора ГТС (зараз ці функції виконує державний „Укртрансгаз”). Уряду під силу це зробити. «+»

4. Збільшення потужності газових сховищ та їх модернізація з метою підвищення можливостей з відбору/закачування (вузькі місця ПСГ, що унеможливлюють значне одночасне збільшення відбору, наприклад, у разі різкого похолодання). Уряду під силу це зробити. «+»

5. Відсутність дискримінації виробників газу/зрозумілість та прогнозованість політики уряду. Враховуючи останню постанову Кабміну, котра дискримінує дрібних учасників ринку в це мало віриться. «-»

6. Встановлення та модернізація лічильників газу/перехід від системи обліку обсягу (кубометри) до обліку теплотворності (як правило у мегават-годинах). Саме енергетичні характеристики природного газу (а вони відрізняються в залежності від його походження) визначають цінність газу як палива. Малоймовірно. На чому ж тоді зароблятимуть Фірташ і Ко? «-»

7. Нарешті, ліквідація „Нафтогазу України” (згідно зобов’язань у рамках Європейського енергетичного співтовариства), чиновники якого гальмують реформування ринку яке призведе до неминучого їх відсторонення від контролю над мільярдними грошовими потоками. Уряд здатен це зробити. «+»

Таким чином маємо однакову кількість «+» і «-». До внутрішньої нездатності додаємо спротив Росії і з сумом констатуємо, що, скоріше за все ідею реалізовувати доведеться іншій, більш професійній владі. Із сумом, бо втрата часу це втрата грошей і перспектив.


Мапа українських газогонів. Джерело: радіо "Свобода"

Після вступу до Європейського енергетичного співтовариства у 2011 році Україна отримала системну основу для реформування ринку газу за європейськими принципами. На сьогоднішній день певні кроки вже зроблено - у 2010 р. Ухвалено Закон "Про засади функціонування ринку природного газу". Пізніше скасована монополія "Нафтогазу” України" на імпорт та реалізацію імпортного газу. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердила порядок доступу до газових мереж, прийняла рішення про надання статусу кваліфікованих споживачів та гарантованих постачальників.

Питання четверте. Яку роль можуть відіграти у створенні хабу ключові партнери України у газові сфері Росія та ЄС?

 В ідеальному світі для успішного функціонування газового хабу/біржі на території України, звичайно, кращим є спільна реалізація проекту з „Газпромом”, який є найбільшим постачальником та транзитером газу.

Схожі амбіції демонструвала, зокрема, найбільша в Центральній Європі австрійська нафтогазова компанія OMV, яка разом з віденською біржею наприкінці 2009 року утворили Central European Gas Hub (CEGH). Пізніше "Газпром" претендував на купівлю контрольного пакету у CEGH, однак, угоду заблокували регулюючи органи Євросоюзу.

Але «Газпром» це не лише бізнес, це інструмент тиску, тому нам з ним не по дорозі.До того, ж зважаючи на останні заяви Олексія Міллера „Газпром”, не тільки не хоче використовувати українські газові сховища, а й буде відмовляти від цього європейські компанії. Тому Київ зробив ставку на зберігання в газу, що належить європейським споживачам. Для цього потрібно суттєво збільшити обсяги транзиту газу із заходу на схід, тобто у зворотному (реверсному) для вітчизняної ГТС напрямку.

"Газпром" відповів на реверсні поставки газу в Україну звинуваченнями у реалізації шахрайських схем, назвавши реверс газу „віртуальним”. Одночасно Москва намагається заблокувати побудову реверсної схеми поставок газу з території Словаччини, яка за потужністю значно перевищує сукупні можливості трубопроводів на кордонах з Польщею, Угорщиною та Румунією. Теоретично Україна може отримувати з Словаччини до 30 млрд. кубометрів газу щорічно, що фактично дорівнює обсягам поставок „Газпрому”.

Оператор ГТС Словаччини – Eustream, згідно норм європейського енергетичного законодавства, повинна забезпечувати доступ всіх зацікавлених компаній до транзитних потужностей, в т.ч. у напрямку України. Це у теорії. Однак на практиці, Газпром, який підписав з Eustream 20-річний контракт на транспортування 50 млрд. куб. м газу щорічно, вимагає погодження режимів роботи словацької ГТС. І фактично блокує реверс. Враховуючи 90% залежність Братислави від російського газу (поставки 5,9 млрд. куб. м в 2011 р.) , а також ту обставину, що надходження від транзиту складають значну частину доходів бюджету країни, позицію словаків можна зрозуміти. Але навряд чи виправдати.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький анонсував вирішення питання „газового корку” на словацько-українському кордоні найближчим часом. 4 липня в Брюсселі має відбутися зустріч під головуванням представника Єврокомісії з енергетики Гюнтера Еттінгера.

Першим і поки що єдиним претендентом на використання українських ПСГ з поміж європейських компаній, за інформацію керівника Міненерго, є німецька RWE Supply & Trading. Компанія ще влітку 2012 року уклала рамкову угоду з «Нафтогазом» про постачання газу. Угода передбачає можливість поставки до 5 млрд. кубометрів газу щороку з подальшим збільшенням до 10 млрд. куб. м. Перші поставки газу з використанням реверсної схеми розпочалися у листопаді минулого року з території Польщі.

Питання п'ять. Як реформується торгівля газом у ЄС і до чого слід готуватися Україні?

 Спрощено процес подальшої лібералізації європейського газового ринку виглядає наступним чином. Замість традиційних національних ринків газу пропонується створити більше двадцяти торгових зон з щорічним обсягом споживання всередині кожної зони не менше 20 млрд. куб. м.

Зони мають бути організовані за принципом «вхід-вихід». Планується, що кожна така торгова зона буде мати як мінімум три різних джерела поставок газу. Частка одного постачальника в зоні може становити максимум 44-45%, за умови, якщо інші здатні забезпечити тільки 1% поставок. Якщо частка є вищою, як, наприклад, обсяг поставок для основного постачальника зменшується. У такому випадку, щоб задовольнити наявний попит на „блакитне паливо”, торгова зона повинна віднайти нові джерела газу.

Торгівлю газом усередині зони планується здійснювати на віртуальному хабі, який за підсумками торгів на біржах, що знаходяться всередині зони, буде виконувати роль цінового індикатора. В якості моделі передбачається використовувати вже існуючі в низці європейських країн газові торгові майданчики, а також створити нові.

Автори реформи розраховують на активну міжзональному торгівлю, забезпечену достатньою кількістю газотранспортних мереж, що має привести до цінового вирівнюванню, а надалі до злиття в загальну європейську зону. Терміни реалізації реформи обмежені 2014 роком, коли повинен створитися, за словами вже згадуваного Гюнтера Еттінгера, «найбільший ринок світу, який приверне інвесторів».

Євросоюз вже вибивається з графіку реалізації реформи газового ринку, але, навряд чи у когось є сумніви в тому, що рано чи пізно „цільову модель” таки буде запроваджено. Україна у майбутній структурі європейського ринку має увійти до спільної торгової зони з Молдовою.

Однак реалізація такого сценарію великою мірою залежить від визначення принципів функціонування вітчизняної газової інфраструктури вже у найближчому майбутньому. Простіше кажучи – чи буде допущено „Газпром” до управління українською ГТС. Складається враження, що сьогодні навіть президент Віктор Янукович не має однозначної відповіді на це, на перший погляд, просте питання.)

Джерело: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/46939/5_pytan_pro_gazovu_birzhu_Gazovyj_khab?a_offset=

 

 

 

Категорія: Економика | Переглядів: 434 | Додав: Bog_Bod | Теги: Хаб | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]