Майданчик.ua

Головна » 2013 » Вересень » 3 » Історичні паралелі: Голодомор і 18 століття

---

18:20 Історичні паралелі: Голодомор і 18 століття

Стаття з газети "Свобода” (США) від 20 березня 1933 року під заголовком: Це прислівя зявилося на Придніпрянщині в 18 столітті, коли то московська влада провадила війни з Туреччиною й немилосердно визискувала Україну (*). Директор київського центрального архіву, Віктор Романовський, у своїй розвідці, що недавно вийшла в Київі, описує те, як занепало було народнє господарство лівобічної України після війни 1735-37 року: майже половина селян на Україні опинилася тоді без коней та худоби, а також без хліба. Не було чим сіяти та й нікому було сіяти, бо дорослі селяни мусіли возити Москалів та копати шанці "на славу русскої зброї”.  І через 200 років відносини між Україною та Московщиною не змінилися. І тепер Україна для Москви є дійна корова, з якої беруть усе, що можна взяти.  В пляні так званих хлібозаготівель добре бачимо цю давню, традиційну політику московської держави на Україні. Як відомо, Москва, побачивши на Україні голод весною та в літі 1932 року, не ворухнула й пальцем, щоб помогти голодній Україні. Лише Сталін зробив "ласку” і видав декрет, котрим зменшено скількість збіжа, яке Україна мала дати Москві. Замісць 434 міліони пудів, як було в 1931 році, призначено на 1932-1933 рік 356 міліонів.  Але й цієї скількости збіжа радянська Україна не всилі дати. Голодна Україна не може задовольнити вимог московського диктатора.  Вже пів року на шпальтах комуністичних газет друкуються грубими літерами "лозунги”, що, мовляв, "Україна ганебно пасе задніх”, що Україна гальмує "соціялістичне будівництво”. В Москві писалося вже давно, що "куркулі” поналазили в комуністичну партію України. Нарешті про це заговорив сам Сталін та його підручні московські менші диктатори. "Ізмєну” (зраду) знайдено в самій КПБУ, що була донедавна найміцнішою підпорою московської окупації на Україні.  "Комуністів України” Москва поставила на коліна, примусила каятись. Вже які були вірні "самоотвержені малороси” - всі оті Любченки, Затонські, Скрипники, але прийшла черга й до них. Москва навіть їм, що "кровю впились і зарізали брата”, не вірить. Цим треба пояснити, що на місце генерального секретаря комуністичної партії на Україні Сталін призначив свого довірника Постишева, з необмеженими правами. Самій же комуністичній партії большевиків України московський центральний комітет висловив доганув постанові з 24 січня 1933 року.  Постишев робить тепер на Україні "чистку”. Уже має "досягнення”: харківська комуністична організація післала до Сталіна лист, у якім обіцяє свято й непорушно виконувати всі накази з Москви. Те саме мусіли зробити Дніпропетровськ (раніше Катеринослав) та Одеса. Все це центри тих областей, що не виконали пляну хлібозаготівель. Словом, "бють, і плакати не дають”...  До якої безсоромности доходить комуністична диктатура, коли треба зібрати з України "хлібозаготівлі”, показує отсей документ, лист червоноармійців з Запоріжа, що його містить московська "Правда” з 6 лютого 1933 р. Лист, очевидно, подиктований червоними командантами, але це не зменшує його ваги як документу сумної, трагічної дійсности, серед якої жиє український нарід під большевицьким обухом.  Ці сердечні червоноармійці пишуть: "Ми перебуваємо далеко від наших радгоспів та фабрик, охороняючи границі нашої соціялістичної батьківщини. Але й до нас доходять газети центральні та зніпропетровські. Засмутило й схвилювало нас те, що хлібозаготівлі в области ще невиконані, а до весни ви готуєтесь так погано, що бойовики з інших країв та областей нас ганьблять... Як же це сталося? Причина, товариші, одна. Багато з вас забули, що куркуль тепер не йде проти колєктивного господарства просто, а намагається залізти в спілки й розкласти їх з середини. А деякі, скажемо просто, мають жаль до куркуля. Є також у партії пройдисвіти з партійним квітком у кишені, що навмисне туди втесались, щоб нам шкодити. Ми вимагаємо від уряду, щоб він ужив строгих заходів супроти тих, які противляться виконанню повинности перед державою, навіть колиб це були наші родичі”. Пояснень до цього, надіюсь, не треба. Вся нелюдськість большевизму говорить сама за себе з цього "людського документу”. Порівняння навіть з царським режімом не виходить на користь сучасним московським диктаторам. Бо всі ті Петри, Катерини, Олександри — хоч нищили Україну, то не руйнували в такій мірі родинного звязку, родинного чуття, як це роблять комуністи. Було знущання над людьми, але перед такою рафінованою бестіяльністю, як у большевиків, навіть царські посіпаки — майже ягнята.  І ці люди пишуть, що вони "будують соціялізм”, царство "свободи й братерства”!  PS. Виклад тексту з ксерокопії газети "Свобода” в програмі Word виконав Петро Осипенко  Підшивка газети "Свобода” (США) в Інтернет: http://www.svoboda-news.com/arxiv.htm Редакційна помилка. Слова, які редакція винесла у заголовок, не прислів'я, а початок пісні. Куплет звучить так:  Москалики, соколики,  Поїли ви наші волики,  А коли вернетесь здорові,  Поїсте й останні корови.

1 2 3 4 5 Категорія: Історія | Переглядів: 364 | Додав: Лівша | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0