А головне, що всі ці московські чудасії (особливо, велосипед), існують, зрозуміло, виключно завдяки невтомній турботі т.в.о. Собяніна. Який, зрозуміло, не втримався і теж зізнався-таки у нестримній любові до столиці, що взагалі-то дивно. Хто мені повірить, якщо я приїду в Тюменську область почну раптом клястися у вічній відданості Ханти-Мансійському автономному округу?! Та ніхто. І взагалі, російська класика вчить нас любити свою малу батьківщину, а зовсім не вогні великого міста, ось і любіть, покращуйте, розвивайте і вдосконалюйте, а ми тут і без вас розберемося.
Втім, наші креативні провінціали і тут нічого нового не придумали, знову вкрали з-за бугра; кіношні проекти про любов до Парижу (2006), Нью-Йорку (2009) та інших міст вже були, але навіть при величезному скупченні зірок в цих фільмах, нічого путнього не вийшло, суцільна банальщина, як це зазвичай і буває з заказухою. А у цих вийшов і зовсім солодкуватий пішлий відстій.
Зате любити Москву перед виборами дуже вигідно. Я вже не знаю з яких міських фондів фінансується ця рекламна телепомойка, але от Московська дирекція масових заходів конкретно розмістила замовлення на 34,2 млн рублів на підготовку і проведення інформаційної кампанії «Я люблю Москву» і центральних міських заходів Дня міста 2013 року". А щоб все було остаточно ясно, уточнюю, що День міста цього року буде 7 і 8 вересня, а вибори т.в.о. Собяніна - теж 8 вересня! Ось це, я вам скажу, дійсно цікаве кіно!
Тобто 7 вересня, в день ніби то тиші, громадян за їх же рахунок, але при цьому як би завдяки батьківській турботі мерії і особисто т.в.о., годуватимуть феєрверками, гуляннями та іншими безглуздими заходами за величезним списком, а нанаступного дня під невгаваючі феєрверки громадяни підуть голосувати серцем за того ж т.в.о?! Круто! Так і хочеться вигукнути: "Я люблю московську винахідливу... вибачте, виборчу комісію!"
А що до проекту "Я люблю Москву", так він, звичайно, вичерпний. На екрані явно не вистачає величезної армії гастарбайтерів (у кого погано з мовою, нехай надінуть халявні майки з сердечком і мовчать), десятків тисяч пройдисвітів, шахраїв і злочинців, які злетілися в столицю як на мед, товстопиких чиновників і хабарників, дармоїдів і нездар усіх мастей і багато всякої іншої публіки, без якої Москва колись дійсно була схожа на освічену європейську столицю. От нехай і розкажуть, навіщо вони тут потрібні і чому ми не можемо без них обійтися!
