Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Майданчик.ua

Неділя, 19.11.2017
Головна » 2013 » Жовтень » 9 » ПРОФЕСІЙНІ ПАТРІОТИ РОЗПОЧАЛИ ВИБОРЧУ КАМПАНІЮ … ЯНУКОВИЧА
04:16
ПРОФЕСІЙНІ ПАТРІОТИ РОЗПОЧАЛИ ВИБОРЧУ КАМПАНІЮ … ЯНУКОВИЧА
Мене завжди насторожували публічні прояви показного патріотизму та привселюдні пафосні освідчення в любові до неньки України. Чомусь виникало відчуття якогось фальшу, складалося враження, що для декого патріотизм – це професія, яка приносить непогані дивіденди. 
 
Це враження посилилось під час минулої президентської кампанії, коли ідейними натхненниками «противсіхства» стали саме професійні патріоти, починаючи від Ющенка з Костенком і до радикальних псевдонаціоналістів. Особливо запам’яталися полум’яні спічі голови політичної партії ОУН Віталія Цаповича. 
 
«… свого часу наш славний попередник, провідник ОУН, Герой України Степан Бандера вів боротьбу проти двох ворогів - нацистів Гітлера і комуно-більшовиків Сталіна. Він не шукав, де менше зло. Тому сьогодні маємо брати з нього приклад і не підтримувати жодного кандидата на виборах, які відбудуться 7 лютого».
«… кажуть, якщо голосувати проти двох кандидатів, то Ваш голос піде Януковичу. Це нахабна брехня, яка втокмачується в голови українців надісланими Путіним в Україну політтехнологами».
«… голосуючи проти обох кандидатів у другому турі виборів, ви голосуєте за справді самостійну і соборну Українську державу, проти всіх її ворогів, запроданців і українофобів. Це єдино правильна, бандерівська позиція».

Скільки пафосу, яка революційна риторика, яка глибина думки! Просто Робесп’єр, Цицерон та Сократ в одному флаконі. Можливо не так емоційно, але з не меншим ентузіазмом агітувала й переважна більшість мешканців вітчизняного політичного серпентарію. 
 
Послухали їх довірливі виборці та й проголосували як рекомендовано. Хто бюлетенями, хто «ногами». Проголосували, і отримали омріяну «самостійну і соборну Українську державу». 
 
Що це, сліпі поводирі, які не бачили куди штовхають країну? 
 
Попервах я теж схилявся до цієї думки, аж поки не надибав на таке одкровення: «Єдине, що хотілося б сказати про президента Януковича – свою історичну місію він вже виконав. Він врятував Україну від Тимошенко». 
 
Як гадаєте, хто автор? Ганна Герман, Інна Богословська чи Олена Бондаренко? От і не вгадали, це на той час голова виконкому Нашої України Сергій Бондарчук. Тієї самої НУ, яка вважає себе оплотом демократії та патріотизму. Ну а хто є почесним головою цієї партії, ви й самі знаєте. 
 
Чому я згадав про патріотів-«противсіхів», адже вибори вже в минулому, можна перегорнути сторінку. Та перегорнути не виходить, відбувається подальша мімікрія, я би навіть сказав – дегенерація професійних патріотів. У 2009 році вони заповзято «мочили» Тимошенко, проте для годиться жбурляли камінці й у город Януковича. Що там не кажіть, а реноме патріота зобов’язує. Сьогодні ж вони вже відверто працюють на чинного «гаранта». 
 
4 жовтня на «шпальтах» «Української правди» з’явилася стаття Олександра Палія «Незле слово про президента Януковича». Що ж повідав нам відомий політолог, історик, кандидат політичних наук і, як я донедавна вважав, справжній патріот України? За що ми маємо полюбити Віктора Януковича? 
 
На це є щонайменше три причини. 
 
«По-перше, він не кровожерний. Якби було інакше, країна це точно б відчула за 4 роки». 
 
Ну звісно ж, не кровожерний. Він не ґвалтує жінок, не вбиває людей у райвідділках. Це роблять погані менти, а гарний Янукович «не при дєлах». Він не влаштовує сафарі на дорогах, це роблять «мажори» та їхні дітлахи. Він не лупцює кийками громадян, у тому числі навіть народних депутатів, це роблять ті ж самі менти, «тітушки» та інші «невстановлені особи». Отже, возлюбімо дорогого Віктора Федоровича за його лагідну вдачу. 
 
«Варто дякувати не лише за добро, яке політики зробили, а за зло, яке не зробили, хоча могли». 
 
А це вже вищий пілотаж. Виходить, треба дякувати не за зроблене добро, а за те, що не напаскудив. От скажімо, чи міг Янукович влаштувати «Варфоломіївську ніч» усім незгодним? – Звісно, міг, але ж не влаштував! Тож подякуймо йому за те зло, якого він не зробив. 
 
«По-друге, Янукович менший лицемір, ніж чимало його опонентів». 
 
А куди поділись «Україна для людей», «Почую кожного» і знамените «Покращання вже сьогодні»? Не кажу вже про менш топові заманухи. Якщо це не лицемірство, то що таке лицемірство? 
 
«Принаймні, мало хто від нього чекав чесності й боротьби з корупцією».

Розкажіть про це мешканцям його вотчини – Донбасу, де згадка про «чесного» Януковича часто супроводжується ненормативною лексикою. Про боротьбу з корупцією краще помовчимо, це невід’ємний елемент виборчого меню будь-якого кандидата. 
 
«По-третє, Янукович несподівано виявився міцнішим у колінах, ніж «помаранчеві» Віктор Ющенко і навіть, подекуди, Юлія Тимошенко». 
 
І у чому ж виявилась та «міцність у колінах»? У тому, що він витер ноги об Конституцію? Чи у тому, що підім’яв під себе усі гілки влади? Але ж ці дії мають зовсім інше визначення. Мовою нашої владної «еліти» це називається «гоп-стоп», а у цивілізованому світі це означає узурпацію влади і розцінюється як один з найтяжчих злочинів. Дивно, що інтелігент Палій записує цей «гоп-стоп» в актив Януковичу. 
 
Не можна без сліз розчулення читати й такий пасаж: 
 
«З урахуванням біографії Віктора Януковича, який зростав без матері, очевидна тяга до «сімейственості» цілком могла б розглядатися як позитив». 
 
Ржунімагу. Виявляється, бідолашний Віктор Федорович, «який зростав без матері», просто таки не міг не зробити свого старшенького синочка мільярдером. І таки зробив. За якихось пару років. Ну чим не позитив? Про Межигір’я та набридлі всім золоті унітази та вертольоти (чи гвинтокрили?) згадувати не будемо. Запишемо у позитив без обговорення. 
 
Та це ще не всі позитиви. 
 
«Нарешті, нинішнє президентство, разом із виснаженням країни корупцією, принесло Україні явний позитив. Після того, як донецька верхівка ледь не в повному складі переселилася до Києва, питання сепаратизму випарувалося і з гіпотези перетворилося на фантасмагорію». 
 
Отакої, а ми, нерозумні, чомусь вважали захоплення Києва «донецькими» та насадження «смотрящіх» по всій країні кримінальною окупацією. А воно, виявляється, зовсім не так. Виявляється, це надійне щеплення проти сепаратизму. Хочеш щоб «випарувався» сепаратизм – віддай усю країну. 
 
Не стану цитувати усі дифірамби пана Палія. Скажу лише, що читаючи його серенаду про моральні чесноти та державницькі таланти нашого «гаранта», бачив перед собою не малограмотного проФФесора, а Володимира Великого чи Ярослава Мудрого. А може й обох одразу. А якби не підпис під статтею, подумав би, що ця ода – плід колективної праці солодкоголосого президентського Орфея Юрія Мірошниченка та медоточивої сирени Ганни Герман. 
 
Отже, перша «Гюльчатай» відкрила своє личко. Хто наступний?



Категорія: Аналітика | Переглядів: 81 | Додав: Bog_Bod | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  


Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]