Головна » Статті » Окрошка |
Їде Ілля Муромець дрімучим лісом. На коні, весь у обладунках. Потягнув носом: чує - чимось нехорошим потягнуло... - Чую Кучум'є!.. - пробурмотів Ілля Муромець. ( У 60-ті роки Х1Х століття поет Андрій Вознесенський вставив цей билинний вираз у свою поему. Та ще додав: «Чую Кучум'є! Чую сечу на лавріських фаюмах! Чую!..» Бачиш, жив у Москві, а принюхувався до Лаври!) Раптом з-за дуба вискакує Соловєй Розбійник з ватагою і б'є Іллю Муромця дубиною по голові! Благо шолом був, а інакш... І.М. - За що? С.Р. - А не їдь тут без дозволу Князя Київського ! І.М. - Так я ж, це само, як раз до нього на службу їду! С.Р. - Покажи посвідчення! І.М. (дістає з-за пазухи берестяну грамоту) - Ось, читай! С.Р. - Сам читай! І.М. - «Видано Муромською міськрадою. Ілля Муромець, російський богатир билинний , відряджений на довгострокову службу до Київського Князя». С.Р. - Дуже грамотний? Так ось тобі в пику! в морду! Щоб не тикав мені в ніс своєю грамотою! Ми тут живемо не по грамоті, а по поняттями. Понял? І.М. - Ай! Ай!.. Ти не маєш права! Я буду скаржитися Київському Князю! Приїду, зніму побої... і подам на тебе скаргу! С.Р. - Ну, ти лошара! Та мені по барабану твій князь! У мене дах - Хан Кучум! Чув про такого? - Чув. - Куди до нього твоєму князеві! Так що, віддавай гроші! - Грошей немає. Авансу не дали. - А що є? - Є настоянка на сорока травах. -Давай! Вип'ємо самі, братва це любить. А тепер забирайся звідси! Соловєй Розбійник замахнувся дрючком. Але богатир вже хвацько стрибав по лісовій дорозі до стольного граду Києва... За Київською Правдою. Поцуплено: http://h.ua/story/377916/#ixzz2XilkNqU5 | |
Переглядів: 459 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |