Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Майданчик.ua

Неділя, 24.06.2018
Головна » Статті » Рыгыанали

Віталій Хомутиннік: чому макіївський «Хомут» не бачить у своїй біографії «тіні»



Фото: Віталій Хомутинник

Біографія лідера «молодих регіонів» сповнена кримінального драматизму.

На зміну «старим» в активі Партії Регіонів йде неординарна, дієва молодь «з поняттями». Біографія Віталія Хомутинника - одного з найбільш молодих представників ПР в парламенті та носія прізвиська «Вічно молодий» (керує «молодими регіонами») - захоплююче чтиво.

«Віталій Хомутинник - один з найбільш впливових регіоналів у парламенті, не дивлячись на його вік. Він є творцем податкової реформи, яка вивела на вулиці тисячі дрібних підприємців. Хомутинник не проти ініціативи Арбузова ввести 15% податок з продажу валюти.

На перший погляд, він є справжнім прихильником Партії регіонів. Розповідає, що навіть у часи Помаранчевої революції не боявся ходити з синім шарфом на шиї. Один із найбагатших представників Партії регіонів: на його рахунках в банках перебуває майже 150 млн. гривень. Політик охоче ділиться своїм секретом успіху - потрібно просто бачити вигоду там, де інші її не бачать, і активно використовувати свої особисті зв'язки.

До речі, саме Віталія Хомутинника за інформацією експертів підприємницької та податкової середовищі називають головним збирачем «відкатів» від незаконного відшкодування ПДВ, кілька років тому формували тіньову касу БЮТ податковими грошима.

За даними звітів ДПАУ, тільки 2008-09 роках податкової було відшкодовано підприємствам і організаціям більш 34-х мільярдів гривень щорічно, з них, зазначають експерти, понад 17 мільярдів - так званого «сірого» чи «чорного» (тобто, незаконного) відшкодування ПДВ. Фахівці відзначають, що «відкати» при цих операціях становили від 25 до 70 відсотків від суми відшкодування - саме ці гроші і йшли в «касу» пана Хомутинника.

Нескладно підрахувати, що навіть якщо взяти за базову цифру 35 відсотків, то дохід від відкатів становив майже дванадцять мільярдів гривень щорічно.

Як кажуть джерела в податковій, безпосередньо Хомутинник влаштовував щомісячні догани обласним керівникам податкової, аж до звільнення за невиконання умов, як це було в Закарпатті. А адже є ще ноу-хау Хомутинника для оподаткування «оброком» - подання податкових декларацій. Це зовсім вже єзуїтські методи роботи. Наприклад, більшість підприємців зіткнулися з тим, що просто не могли подати декларацію про виплачені податки - замість офіційної відповіді «Прийнято» вони отримували відписку «повідомлення».

Коли ж вони намагалися з'ясувати, в чому справа, то були повідомлені», що зобов'язані «заносити» готівкою з обороту підприємства уповноваженим особам Хомутинника від 0,5% до 0,7%. В іншому випадку податкова адміністрація просто не приймала їх звіти. Таким ноу-хау молоде дарування домоглося вступі у свою касу надходжень сотень мільйонів доларів.

Так хто ж такий Віталій Хомутинник? Молодим у нас дорога, як відомо, тільки під п'яну лавку. За винятком спецмолодых - «золотої молоді», або «елітної», називайте як хочете, а суть цього прошарку населення від того не змінюється. Тема молодих у нас останнім часом стала особливо актуальна - аж надто багато сподівань було на зміну політичних поколінь під час президентських виборів.

Улюбленець журналісток Хомутиннік любить пригощати пресу «історією свого успіху» - епосом про те, як він став успішним бізнесменом у віці 15-ти років, працюючи човником і торгуючи турецькими товарами. Далі Віталіку приписують взаємовигідні відносини з Володимиром Щербанем - тим самим, який був сумським губернатором. В результаті цієї дружби Віталій Хомутинник очолив ЗАТ «Каскад» і став спеціалістом місцевого бізнесу - вугілля, кокс, і далі за списком.

Але оскільки Хомутинніку в ту пору було близько 20 років (а для вугільного бізнесу вік дуже ніжний), то зрозуміло, що за його діями стояв могутній покровитель. А враховуючи те, що з «Каскадом» багато підприємств були просто змушені мати справу, то питання про економічне генії Хомутинника взагалі знімається. На закінчення потрібно відзначити, що це далеко не всі «витівки» молодого дарування.

Про минуле Віталія Хомутинника нам розповів чоловік, який добре знав його як за Макіївці, так і по Києву. Джерело, природно, побажав залишитися невідомим. Отже, розповідь джерела: «Віталія Хомутинніка я непогано знаю. І, як багато мої земляки, хорошого про нього сказати не можу. Він потоптав долі багатьох людей, боягузливо виконуючи накази Дубнова і Щербаня, був свого роду «гітлер-югендом» Партії регіонів, сколотив бізнес на татові гроші за чужою спиною, та ще і відрубав у столиці відразу дві квартири. Сподіваюся, мої знання біографії цього примірника будуть корисні читачам. Відразу обмовлюся, що його дитячі та юнацькі роки пройшли повз автора, а, хто в курсі деталей «иных уж нет, а те далече», тому заздалегідь перепрошую за можливі фактологічні неточності в періоді до 1995-96-рр...

Мафіозі з Макіївки

Сучасна Макіївка мало чим відрізняється від Макіївки початку 90-х. Місто-супутник Донецька. Щось на зразок Броварів для Києва.

Ті ж пилові вулиці, зграї бродячих собак, жовтий повітря. Різниця лише в тому, що в 90-е ще ходили трамваї, так-сяк працювали ліфти і дискотек з нічними клубами, ресторанами і «саунами-джакузными» не було. Жили бідно, але весело. В основному, завдяки селітрі і «Біломор-Каналу». Молодь збиралася в гаражах і на дискотеках. Траплялися місцеві мажори, кому пощастило народитися не в кримінальному Ханжонково і не на похмурому Макіївка-Західний, а цілком благополучній вулиці Свободи і менш суворому житловому масиві Зелений. Майже в кожній молодіжної банди був свій «янголятко».

Такий собі хлопчина милої зовнішності, який увечері гальмував чужих хлопців і просив закурити. Сопляку, звичайно, відмовляли, а часом навіть давали подсрач-к. Тоді з руїн будівництва вилазили старші хлопці і мутузять кривдників. З цього місця починається відлік біографії Ст. Хомутинника - того самого нардепа з Верховної Ради, який прославився завдяки братові-автоугонщику. Яблуко від яблуні далеко не падає. Особливо гниле.

Тато Юрій Володимирович, 1952 року народження був середньої руки начальником на заводі «Ремпобуттехніка». Завод не тільки займався ремонтом побутової техніки, але і виробляв ювелірні прикраси. До речі, ювеліром в центральній донецької «Рембыттехнике» навпроти цирку працював майбутній лідер однойменної банди Кушнір. Всі обласні «Ремпобуттехніки» були «законтачены» між собою. ОБХСС знала, що через них злодії переробляє і збуває крадене золото, а цеховики обманюють з запчастинами до побутової техніки. Коротше, справа нечиста. Але заходи не вживалися.

Тому ті, кому пощастило «доторкнутися» до дохідним місцем, жили ситно. Хомутынники спочатку мешкали у приватному будинку на вулиці Свободи, 2 потім переселилися в багатоквартирну новобудову на житловому масиві Зелений. Там же Віталік ходив у школу № 8. Можу помилитися, але вірні люди казали, ніби школу він не закінчив, а пішов після 9 класу, вже маючи конфлікти з законом.

Відмазати майбутнього депутата від кримінальної відповідальності за нанесення (у складі групи осіб тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості) вдалося завдяки татовим грошей. Менш мажористі пацани, кому з татами не пощастило, вирушили в першу ходку. Хомутиннік ж у ходку не пішов. Він влаштувався в міське ДП «Спеціалізоване управління рекультивації та механізмами будівництва». Як пише у своїй біографії. Там же він стверджує, що налагодив постачання шмоток з Туреччини і в 15 років мотав за ними в Туреччину. Один. На валізах.

Навіть їжаку зрозуміло, що бреше - в такому віці він міг їздити лише з татом або піонерської дружиною. Тому внесу ясність. Бізнес головним чином вів його «друган» Володя Лемешко (зараз - власник інвестиційної компанії «Інтайм», макіївської фірми «Самба», квиткового агентства «Транстелетур» і співзасновник ЗАТ «Каскад»).

По-друге, прикриття йому забезпечували татусеві зв'язку в кримінальному світі і дружки з молодіжних банд. Хочеться просто сказати Віталіку: кинь «колотити понти» перед журналістами, яких ти змушуєш називати себе виключно по імені-по батькові, і розповідати їм, яким крутим ти був у Макіївці на початку 90-х.Місцеві-то добре пам'ятають, що крутими там були колишній механік СТО Вася Джарти зі своїми хлопцями в Гірницькому районі (кооператив «Гірник»), Самвел (Самвел Мартиросян та його ОЗУ) в Західному, а потім і у всьому місті, та Чирик (він же злодій у законі Едуард Брагінський), що базувався в Червоногвардеейском.

Втім, на момент, коли Хомутинник-син на нетрудові доходи Хомутинника-папи за допомогою Лемешко і Ко почав збивати стартовий капітал, Чирик і Самвел були разом, кооператори їх боялися, але Хомутів особливо не трясли. Чому? Відповідь, можливо, криється в багаторічному досвіді роботи Юрія Володимировича Хомутинніка в «Рембыттехнике» - де, як ми вже говорили, водилося крадене золото і багато іншого.

В радянські часи така сфера не обходилася без уваги і контролю таких шанованих людей, як Чирик. Який, за чутками, виводив у люди ще молодого Януковича. Загалом, Хомутынники мали нехилое прикриття. Лафа закінчилася після вбивства Брагінського в 1994 році в Донецьку у «Червоного кута» та початку розділу майна між Самвелом, Сурдовым та іншими кримінальними авторитетами міста. На цьому тлі збивалися в зграю «беспредельщики» Писарського, згодом мочившие всіх підряд з крайньою жорстокістю.

На тему: Донецька вендета. Фото і документи

На цьому тлі жив і «чухав капусту» татковою синку Хомутинник. Хитрий хлопчик розумів, що Чирик - Чириком, але охороняти напівлегальний бізнес треба самому. Як раз з короткостроковій першої ходки повернулися його друзі - фахівці зі з'ясування стосунків з допомогою прутів і арматури: голодні, злі, невлаштовані. Та й у самому шахтарському місті таких хлопців було чимало. Хомутиннік обростає ватагою бійців. Скажете, в лихі 90-е так жили і працювали все? Не сперечаюся.

Але не всі змушували конкурентів - таких же початківців бізнес-хлопчаків зі своїми бійцівськими свитами - рити собі могили. Це так, до слова. У той же час відбувається знайомство Хомутынников з Щербанем і його оточенням. Подробиці цього дійства відомі малому. Тому деталі ми упустимо. Треба зауважити, що на початку 90-х Макіївка славилася одним з перших в регіоні крутих кафе під назвою «Шанс».

Кабак перебував у похмурому Західному районі і належав ОЗУ Самвела, точніше його братові - Тиграна Мартиросяном. Проте відвідати його тодішня еліта Донецька і Макіївки вважала престижним: шикарний інтер'єр, гарна меблі, вишколені халдеї і чудова кухня. Особливо яскраві враження у «нових українців» залишали, чомусь, столи зі скляними стільницями - це про загальний розвиток тодішньої «еліти».

Втім, це зараз в Макіївці купа нічних закладів і шинків - «Скорпіон», «7/11», LCD та ін. А тоді, крім «Шансу», нічого путнього не було. Тому в «Шансі» бували і Брагін і Кранц (до речі, який перебрався в область за підтримки Брагінського), і Абрамзон, і багато інших майбутні небіжчики. Не виключено, що під час одного з таких приїздів відбулося знайомство майбутнього губернатора області Володимира Щербаня з Хомутынниками.

У той час Щербань чітко дотримувався руки свого однофамільця Євгенія і будував далекосяжні плани, які потім озвучив Євген Щербань - стати президентом України. Президентом він, ясна річ, не став. Попрацювавши всього по року головою донецької облради і головою облдержадміністрації, Щербань був зміщений Павлом Лазаренком і перебрався в парламент. А в1999-му став сумським губернатором, куди переніс донецькі методи роботи, привів своїх людей і... Хомутинника. Але про це розповідь піде пізніше.

А поки повернемося на Донбас. Після 1994 року життя макіївського мажору різко змінюється. Дещо як залагодивши проблеми зі шкільною освітою, він надходить у Донецьку державну академію управління, спеціальність «Фінанси і кредит», де в 2000 році отримує диплом фінансиста-економіста. Частіше буває у Донецьку, де приблизно в 1996 році знайомиться з майбутньою дружиною Світланою, тоді ще 16-річної школяркою.

У 1994 році реєструється фірма «Каскад», де Віталій Хомутинник числиться спочатку комерційним агентом, потім - директором з зовнішньоекономічної діяльності. Відсутність вищої освіти не перешкодить йому в 1998 році зайняти посаду голови правління тепер уже ЗАТ «Каскад», де співзасновниками виступають Володимир Лемешко та Володимир Логвинов (татів ровесник).

Він же є директором. Пізніше на «Каскад» прийде дочка Логвінова Ольга - бухгалтером. «Каскад» починає торгувати оптом - вугіллям, коксом, гірничо-шахтним обладнанням, канатної продукцією, активно втягується в давальницькі схеми переробки вугілля в кокс, йде від податків, грається з векселями, загалом, працює так, як ніби за ним стоїть не тільки тато з «Ремпобуттехніки», але і дехто солідніше. І цей хтось був... Володимир Щербань.

Вже в 1995 році серед директорів, заляканих Самвелом і «задроченных» важкими економічними буднями, поширився слух, що «Каскад» - це структура Щербаня. Тому їй не можна відмовляти, навіть, якщо пропозиція невигідне. Питання, чому білявий юнак з ангельським личком так сподобався Володимиру Петровичу, можна тільки здогадуватися. То колишній директор донецького універмагу «Україна» досвідченим нюхом відчув у хлопця ділову хватку. То пташеня просто опинився в його смаку.

Але бізнес Хомутынников розростається. Сім'я бере під контроль комбінат «Спецодяг», де раніше працювала матінка Валентина Іванівна. Віталік стає там генеральним директором. Продається квартира в Донецьку, на проспекті Миру. Протягом кількох років під Хомутинніком виявляється цілий ряд комерційних структур: «Укрспецпоставка», що торгує паливом, «Інтайм», оформлена на одного юності Лемешко і займалася скупкою акцій підприємств та ін.

Відставка Щербаня і прихід Януковича, так само як і розстріл Брагіна, смерть здебільшого «авторитетів» і встановлення на Донбасі закритою для чужинців «влади своїх» не підкосила позицій Хомутинника. Він, як ласкаве теля, годується у двох «маток»: Володимира Петровича і Віктора Федоровича. З одним Віталік пов'язує свій бізнес, з іншим - політичну кар'єру.

Після призначення влітку 1999 року Володимира Щербаня сумським губернатором в обласний центр почали перебиратися донецькі підприємці, міліціонери, прокурори і бандити. До речі, деякі уродженці цього регіону, які займають посади топ-менеджерів у нафтовому та інше серйозному бізнесі носять прізвище Хомутинник, з чого можна припустити, що коло родні народного депутата не обмежується татовій сестрою, тіткою Галею, прописаної по вулиці Героїв Сталінграду. У Макіївці.

Так от, прийшовши в Суми з завданням від Кучми вибити грунт з-під ніг Наталії Вітренко, Щербань, вижив в чому завдяки доходам «Каскаду», розпочав процес впровадження «донецьких хлопців» на різні посади області. Наступним етапом пішов банальний рекет місцевих підприємців та директорів. Робилося це просто: до директора або акціонеру (нерідко, це було одне і те ж особа) приходили гінці від Щербаня і просили передати акції «керуючої компанії».

Коли підприємець відмовлявся, до нього прибували бандити, а потім порушувалася кримінальна справа за надуманим приводом. Подейкують навіть про викрадення родичів особливо незговірливих примірників. Скаржитися було нікуди - скрізь сиділи люди Щербаня. Так от, в ролі «янголятка, ввічливо просив у дядька закурити» раз виступав Вітюша. А коли його виставляли за двері, з'являлася похмура постать бандита Дубнова, який згодом став районним прокурором, і ставилося питання з серії: «Чого нашого хлопчину образив?»

Таким нехитрим, але жорстким способом Щербань за кілька місяців підібрав під себе практично всі цікаві господарюючі суб'єкти області, розділивши управління ними між низкою профільних компаній. Хомутинніку дісталася турбота про підприємства приладобудування, деревообробної галузі, чорної і кольорової металургії. Серед них - «Нафтопроммаш» (Охтирка), «Свеський насосний завод» (Ямпільський район), «Білопільський машинобудівний завод», «Лебединський завод поршневих кілець», «Сумський фарфоровий завод», а також ряд інших регіональних підприємств приладобудування, деревообробної галузі, чорної і кольорової металургії.

Харчова промисловість області була закріплена структурою під назвою «компанією «Суми-Продиндустрия». Згодом була створена структура під назвою «Прогрес-Інвест», яка стала офіційно здійснювати менеджмент таких великих переробних підприємств як «Білопільський сирзавод», Глухівський м'ясокомбінат, компанія «Горобина», «Роменський молокозавод».

Розповідають кумедний випадок, коли, купивши у Порошенка кілька цукрових заводів, Щербань, не криючись, зібрав аграріїв і попередив: якщо хоч одна «падла» вирішиться поставляти буряк не на його підприємства, порве як тузік грілку. В результаті конкуренти незабаром здохли. Єдиний директор, який намагався спиратися губернаторського рекету, це хтось Сергієнко - голова наглядової ради ВАТ «Гумотехніка». Не знайшовши іншого союзника, він через Мішу Бродського пробиває створення парламентської слідчої комісії за неподобств обласного керівництва.

Але, як кажуть, собака гавкає - караван іде. У 2000 році Щербань з Хомутинніком реєструють корпорацію «Північно-східна промислова група». В ній 49% акцій належало ЗАТ «Каскад», а решта 51% - самої корпорації. Спільне дітище Щербаня-Хомутинника до приходу до влади Віктора Ющенка контролювало діяльність ЗАТ «Кролевецпромарматура», ВАТ «Свеский насосний завод», ВАТ «Нафтопроммаш», ЗАТ «Сумський фарфоровий завод», ВАТ «Роменський завод поліграфічних машин», ВАТ «Сумський завод гумотехнічних виробів», ТОВ «Хімічні джерела струму «Сател», ЗАТ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», ВАТ «Охтирська швейна фабрика», АТ «Ахтырсельмаш» і ряд інших підприємств. Структура проіснувала до 2005 року.

Наш «янголятко» встиг добряче забруднитись не тільки в рэкетирском бізнесі, але і в брудній політиці. Саме він організовував з молодіжних банд Сумщини загони для силових акцій під час виборів. Зокрема, Хомутиннік організував сумську банду «Бауманских» в структуру під назвою «Молодь Сумщини». Про кримінальний характер цієї «політичної організації» свідчить хоча б те, що її керівником цілком офіційно був хтось Артем Семенченко, син сумського власника «общака» на прізвисько «Жабка».

Хомутинник і ще один наближений Щербаня - хтось Борис Родельс виплатили перед виборами 2004 року цій організації більше 100 тисяч доларів для залякування виборців і спостерігачів, для «каруселей» і побиття студентів. Родельс з Хомутинніком навіть безпосередньо керували цією бандою, вказуючи, на якій саме ділянці потрібно влаштувати заворушення. До речі сказати, сумські бандити замовлення виконали не на «всі сто», і Хомутиннік з Родельсом намагалися з них навіть «отримати» частина цих грошей назад.

Однак, «получалова» не вийшло. З приходом до влади Віктора Ющенка на Щербаня було порушено 4 кримінальні справи, на Бориса Родельса теж. А «ласкове теля» Хомутинник відбувся легким переляком. А бізнес-імперію Щербаня стали тиснути нещадно, незрівнянно з легким залякуванням інших «кучмівських функціонерів».

Це пояснюється тим, що грубо «зґвалтовані», позбавлені власності та грошей акціонери, масово почали виникати з «схронів» і повертатися з вимушеної еміграції, готові давати свідчення проти «ката». Щербань виїхав за кордон. А Хомутиннік зайнявся поверненням колишнім власникам активів, сконцентрованих корпорацією. У 2006 році «Північно-східна промислова група» було визнано банкрутом та ліквідовано. Правда, маленький жучина на міг не махлювати.

Так він спочатку повернув-таки акції Конотопського хлібокомбінату бізнесменові Олександру Коновалову, а потім переконав його переписати цей же пакет на ЗАТ «Каскад». У березні 2007 р. наглядова рада хлібокомбінату очолив екс-директор компанії з управління активами «Брокбизнесинвест» і директор ТОВ «Флимабельбуд» Анатолій Шахновський - сполучна ланка між структурами «Брокбізнес...» та Хомутинником.

Тут важливо сказати, що в 2004 році, вже будучи нардепом, Хомутиннік зав'язав стосунки з двома парламентськими братами, відомими фінансистами, власниками «Брокбізнесбанку», зареєстрував разом з ними страхову компанію «Брокбізнесстрахування» та компанію з управління активами Пенсійного фонду. Ці контакти допомогли йому вижити при новій владі і відстояти майно, що залишилося у спадок від Щербаня.

Так, він фактично перебрав на себе зернотрейдерскую компанію «Агроконтракт», перевівши її обсяги на свій Торговий дім «Євросервіс». «Агроконтракт» збирала зерно з усіх підконтрольних Щербаню сільгосппідприємств. Зараз вони за інерцією здають урожай «Евросервису». Не випадково, в «Евросрвис» перейшли деякі співробітники «Агроконтракта».

Правда, не з усіма структурами все вийшло так гладко. Скажімо, ще в 2001 році наші герої заклали активи заводу в ЗАТ «Кролевецпромарматура в банку «Надра» в обмін на 1 млн. дол. кредиту. Кредит не повернули. Банк переміг у всіх судах, включаючи Верховний, і взяв підприємство під охорону, щоб на нього не зазіхали фірми, підконтрольні Сергію Тігіпко: Хомутинник інтерес до арматури давно втратив, він тепер цікавиться політикою.

В політику, якщо так можна сказати, юний недоук (студент третього курсу) Хомутиннік увійшов через... каналізацію. У Макіївці давно з цим проблеми. Як і з водою, громадським транспортом (його просто немає, трамвайні рейки і тролейбусні дроти сиротливо нагадують про минуле), ямами та неприбраними дворами. В 1997-98 року, отримавши настанови від папи і братков, він створює Благодійний фонд «Регіон» і Ради самоврядування мікрорайону Сонячний, на який з економії навіть не наймає бухгалтера, змушуючи працювати людей з «Каскаду».

У квітні 1998 року Віталік обирається депутатом однієї з п'яти райрад Макіївки - Центрально-Міської районної ради. Одночасно з ним депутатом Гірницького райради стає власник ТОВ «Квазар», ТОВ «Трансфер» та представництва угорської фірми «Ф + Ф» в Україні Василь Джарти. До цього часу Самвел вже відсидів у СІЗО, заплатив 200 штук зелені за своє визволення і дременув у Бердянськ.

У місті вбито майже всі директори ринків, багато підприємців, і навіть дехто з представників влади. Але це вже не Палермо місцевого значення: загострення бандитських розборок спадає. Поточні питання вирішуються не автоматними чергами у покинутих цехах і на будмайданчиках, а на нарадах.

На одному з таких нарад голова бюджетної комісії Центрально-Міської райради Хомутинник і заступник голови Гірницького району Джарти звернули увагу один на одного. Проходить деякий час. Використовуючи всі щілини для кар'єрного зростання, молодий та ранній Хомутиннік пролазить правління Асоціації молодих депутатів, стає «міністром палива та енергетики» Молодіжного уряду України; загалом, як все рано розбагатіли дітлахи з провінції грається у великого начальника. А загартований у боях Джарти стає мером Макіївки.

Він робить ставку на увійшов у смак громадської роботи молодика, рекомендуючи його регіонального начальству в якості комсомольського ватажка від Партії Регіонів. У 2002 році Джарти йде в область заступник губернатора, а Віталік обирається за Макіївці у народні депутати України. Переїжджає до Києва. У 2003 році одружився на Світлані, купує дорогий пентхауз на вул. Ковпака, 17, кв. 147 (кут з Великої Васильківської), а через рік дарує дружині новеньку TOYOTA RAV4, 2004 року випуску. Нічого поганого в цьому немає, якщо не враховувати одну деталь.

Миллионерствующий юнак Хомутинник, маючи шикарну квартиру на Ковпака, записує її на дружину і стає на квартоблік як іногородній «бездомний» депутат. Розштовхуючи менш заможних колег, він відриває собі трикімнатну «хатинку» на Позняках - по вулиці Срібнокільській, 24, кв. 168. А щоб збільшити метраж, прописує туди маму і брата Юру. Того самого, який краде дорогі тачки. Яскраве жлобство у всій його «красі».

До речі, на брата Юрія оформлені майже всі Виталиковы столичні підприємства. Це будівельна фірма «Глобус-Інвест» та ТОВ «Конкорд-Трейд», раніше тримав розсадник наркоти - нічний клуб «Плазма» на Нивках (тепер продан «Сільпо»).

Компанія «Глобус-Інвест» заснована Юрою Хомутинніком на пару з якимсь паном Германом Волгою (то однофамільцем, то родичем колишнього нардепа Василя Волги). Герман Волга цікавий тим, що в базі автомобілів, що на ньому висить кілька крутих «бмвух» різних моделей. Колекціонер...

Користуючись бандитськими методами, ця фірма в 2005 році купила будинок на Печерську, в Провулку Редутової 6, а/с 123. 20 лютого 2005 року мешканці будинку побачили ксерокопію договору купівлі-продажу, де було зазначено, що власниками будинку стали Юрій Юрійович Хомутиннік, р. Донецьк, пр. Світу, д. 3-А, кв. 15, і Волга Герман Миколайович, м. Київ, вул. Інститутська, д. 24/7, кв. 87. Як написали мешканці будинку, «ми отримали листа від якоїсь Волги О.Ф. з вимогою звільнити житлову площу, а на початку червня наш будинок був буквально атакований групою людей, з монтировками, ломами, сокирами.

Вони виламували двері та вікна, перекривали підведення води до будинку, зривали замки, ображали живуть в будинку людей, навіть присутність міліції їх не дуже зупиняло. 01.06. - 03.06. ми неодноразово викликали наряди міліції...». Кінець цієї історії нам невідомий, але мешканцям будинку, який прибрав до рук Хомутинник-молодший - не позаздриш. Як і всім, кому не пощастило зв'язатися з цим сімейством.

У 2005 році в пресі з'являлася інформація про те, як В. Хомутиннік освоює... вже Крим. Бізнесмен Микола Стефлюк, власник ТОВ «Гозкомплект» та ПП «Верховина» в інтерв'ю газеті «Кримська світлиця» докладно розповів, як кілька років тому почав будувати аквапарк спільно зі своїм партнером - громадянином Російської Федерації Анатолієм Загорским, з яким у нього був складений договір з частками 50 на 50 відсотків. Напередодні відкриття аквапарку, коли майже половина робіт була виконана і вкладено на двох 10 мільйонів гривень, Загорський раптом зникає, а замість нього в Севастополі оголошується Хомутиннік з депутатським значком, і починає вимагати перегляду договору на свою користь.

«З Києва він привіз юриста, який взявся той договір переробляти. Коли ж, нарешті, я побачив знову створений документ, то мого прізвища там вже зовсім не було. - розповідав Стефлюк. - Так це ж, панове, справжній рекет, - сказав я їм. На що пан Хомутинник відповів, що у разі моєї незгоди будівництво буде припинено зовсім».

Свого російського компаньйона по бізнесу Стефлюк з тих пір більше не бачив, однак сподівається на його повернення, оскільки його бачили в Росії живого, але наляканого. Таким наляканим бачили Віктора Хомутинніка, коли стало відомо про дострокове звільнення Самвела. Кажуть, ще на зоні колишній макіївський авторитет поминав свого земляка злим і не дуже тихим словом, за те, що той подгреб під себе залишки його володінь. Правда, з тих пір про Самвела не чули.

Мільйонер з Макіївки

 Хомутінник

За даними податкової декларації, у 2011 році Віталій Хомутинник заробив майже 11 млн. гривень, члени його сім'ї майже півмільйона гривень. Нардепу належать кілька земельних ділянок площею 0,706 і 0,12 квадратів.

У нього у власності знаходяться два будинки площею 448 і 764 квадрата. Крім цього, у регіонала є ще дві квартири площею 72,6 та 120,5 квадратів, а також гараж на 16 квадратних метра. Їздить нардеп на власному авто Mercedes-Benz S-class. Члени сім'ї Хомутинника володіють будинком на 148,4 квадрата, квартирою на 25 квадратів і автомобілем Лексус. На банківських рахунках у регіонала знаходиться майже 131 млн. гривень, у його сім'ї - трохи більше 5 мільйонів.

Як зізнався в одному з інтерв'ю Віталій Хомутинник, він може дозволити собі буквально все. Він колекціонує картини та статуетки, любить екстремальний відпочинок, захоплюється підводним плаванням і великим тенісом. До речі, улюбленими літературними творами нардепа є «Золоте теля» та «12 стільців».

Регіонал просто обожнює відпочивати на Мальдівах, Сейшелах, а також у Домініканській республіці. У соцмережах він регулярно викладає фотографії зі свого відпочинку, з позначкою, що це не фотошоп. За кордон Хомутиннік в основному їздить, щоб попірнати з аквалангом і зайнятися підводним полюванням.

За даними журналістів, в минулому році народний депутат відпочивав на закордонних курортах як мінімум три рази. Журналісти стверджують, що побував регіонал на Мальдівах, в Сент-Моріці (швейцарський курорт) і в Фінляндії.

На тему: Молоді члени ПР шукали дівчат з оголошенням прямо в залі Ради. Фото

Також крім якісного і дорого відпочинку, любить і Хомутиннік дорогі годинники. За твердженням фотографа Влада Содель, у народного депутата є годинник мало не на кожен день тижня. Так нардеп носить годинник від Franck Muller Long Island» вартістю 27 тис. доларів. Є у нього годинник A. Lange and Sohne в корпусі з платини, вартість майже 62 тис. доларів, а також Breguet Classique «Grande Complication» - коштують такі годинники близько 126 тис. доларів.

Хомутиннік любить і дорогі годинники

 

Зрозуміло, що такі годинники не будуть гармонійно виглядати, якщо одяг теж не буде такою дорогою і престижною. Як зізнався народний депутат, він носить костюми таких відомих марок, як «Lanvin», «Cavalli» і «Zegna». (Джерело: «Хвиля»).

Про роботу Віталія Хомутинника у Верховній Раді детальніше можна прочитати тут:


«Аргумент»




Джерело: http://argumentua.com/stati/vitalii-khomutynnik-pochemu-makeevskii-khomut-ne-vidit-v-svoei-biografii-teni
Категорія: Рыгыанали | Додав: Bog_Bod (17.06.2013) W
Переглядів: 702 | Коментарі: 1 | Теги: Віталій Хомутинник | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  

Сам сказав
 
Фото: www.epravda.com.ua

Про своєму бізнесі: «Коли я пішов у парламент, я передав свої корпоративні
права своїм родичам. Це були фірми в Макіївці, які займалися різними речами.
До того, як стати депутатом, я був генеральним директором підприємства
„Спецодяг", яка шила для великих підприємств міста та області...
Інші мої компанії працювали приблизно в тій же сфері - купівля, продаж різного
обладнання, матеріалів, пов'язаних з промисловістю. Наприклад, постачанням
матеріалів на коксохімзавод, сировини, обладнання - конвеєра для вугільних
п
ідприємств». (Ст. Хомутинник стверджує, що всі акції підприємств, які у нього
були, він передав своєму молодшому братові-бізнесмену. При цьому в 2011 році
Ст. Хомутиннік отримав дохід у розмірі 10 млн. 802 тис. 224 грн., а члени його сім'ї
- 472 тис. 764 грн.).

Про роботу у парламенті: «Я вже дев'ятий рік є депутатом, і за цей час, на мій
погляд, мені вдалося багато чого зробити. Однак ще більше завдань попереду.
Я хочу, щоб люди і через10-20 років згадували про мене добрим словом», - така
його програма-мінімум («Оглядач», 12.06.2006 р.).

Про Президента Віктора Януковича: «У нашій партії немає і думки про
можливість зміни лідера. Ми отримали такий рівень підтримки на виборах
завдяки в першу чергу його лідерським якостям. Я вважаю його глибоко
порядною    і    відповідальною людиною», -   каже     Віталій   Хомутинник
(Rupor, 29.06.2006 р.).

Віктор Янукович-молодший і Віталій Хомутинник

Про сина президента Віктора Януковича-молодшого: «На сьогоднішній день
я можу вже ствердно говорити, що співпраця з Віктором у мене не тільки
вийшло, але і вже встигли скластися товариські стосунки. Він значно посилив
Союз Молоді Регіонів України, взявши на себе частину відповідальних напрямів»
(From-UA, 10.02.2006 р.). (Віктор Янукович-молодший є заступником Віталія
Хомутинника в молодіжній організації Партії Регіонів - Союз молоді регіонів
України»).

Дивацтва: «Я не боюся, що Янукович буде сильніший і впливовіший мене!..»
(«Столичные новости», 29.11.2005 р.).

             Про себе: «Я поки, скажімо так, не бачу в своїй біографії «тіні»  lol
              («Главред», 30.07.2004 р.).

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]